«Світло згаслої зорі»
22 листопада у Кременчуцькому краєзнавчому музеї презентували книгу «Світло згаслої зорі». В ній розповідається історія першого вищого навчального закладу міста Кременчука – Кременчуцького педагогічного закладу вищої освіти, який існував у 1921-1941 роках (нині Кременчуцький Національний університет). Автори книги – Алла Лушакова та Дар'я Гігер.
Книга обсягом 362 сторінки, з понад 200 ілюстраціями і складається з трьох розділів та додатків. У передмові подається дуже
короткий нарис з історії освіти Кременчука від перших церковних шкіл 18 століття і до 1941 року. А також подається огляд головних літературних і архівних джерел на основі, яких написана книга.
Загалом матеріали для написання книги Алла Лушакова та Дар'я Гігер збирали близько 10 років. А текст писали упродовж двох років – з 2021 по 2023 роки.
«Дикий Захід Східної Європи: як війна змінює нас»
У Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», 15 жовтня 2023 року, відбулася зустріч із журналістом та військовослужбовцем Павлом Казаріним, який презентував книгу «Дикий Захід Східної Європи: як війна змінює нас».
У представленому виданні Павло Казарін спробував осмислити зміни, які сталися з ним та українським суспільством у період новітньої історії, серед іншого – зміни в українській ідентичності.
«Я переконаний, що ідентичність визначається сумою подій, які трапилися в нашому житті та які не трапилися. Дуже легко бути українцем, коли мама зі Львова, тато з Вінниці, ти завжди живеш в україномовному оточенні і ніколи не запитуєш себе, де твоє місце в цій країні. Але наша держава мала багато регіонів, які були суто російськомовними.
Коли в тебе батько з Саратова, мама з Донецька, ти з дитинства намагаєшся відшукати, а що тебе поєднує, де точки спільного, – пояснив автор.
– Після 24 лютого навіть ті люди, які не цікавилися питаннями ідентичності, не відчували необхідності занурюватися в простір української культури, почали відкривати для себе всі ці речі. І я розумію, про що йдеться, тому що я – один із тих людей, які 2014 року проходили через процес трансформації.
Інколи в соцмережах помічаю тих людей, які нещодавно знайшли для себе ідентичність. Вони дуже завзяті… Когось це дратує, мене – навпаки. Тому що, по-перше, я такий був колись, і я розумію, що кожна така людина – це плюс один у нашу спільноту, не у ворожу. Це дуже важлива трансформація, і дуже добре, що вона відбувається».
Говорили про різне: образ перемоги та майбутнє країни, мобілізацію та демобілізацію, Другу світову та війну ізраїльтян із ХАМАС тощо.