Автор: Лідія Костюк

Опубліковано: 01 квітня 2024

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.

Епіграф:

«Ми чуємо тебе,Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля.»
                                           В.Симоненко

 

    Щороку в березневі дні усе прогресивне людство вшановує Генія і Пророка, митця слова і пензля,  який став символом України - Тараса Григоровича Шевченка.

В цьому році ми відзначаємо 210 річницю з дня народження.

Вшанування Велетня національного духу, звернення до його творчості та її популяризація є основою нашої державності. Шевченкова творча спадщина – це академія нашого народу, де сконцентровано все: мова, історія, звичаї та традиції,  мораль, етика й естетика, національна філософія, основи українознавства та державотворення, найвища духовність, наше минуле, сучасне і майбутнє. Саме Шевченко зберіг і повернув народу його голос — українську мову.

Тарас  Шевченко – це завжди сучасно, це –  центр нашого  культурно-історичного світу,  волею історії пов’язаний  з Україною.

Внаслідок розв’язаної Росією війни, постійних бомбардувань українських міст і сіл, в умовах руйнувань посилилась роль українського Пророка у пробудженні й становленні національної свідомості українців, їх  патріотичного піднесення та єднання у боротьбі за життя та  незалежність країни.

Тарас Шевченко не був політиком, але на його ідеях сформувалась свідомість й світогляд нації. Він не був полководцем, але його слово підняло до збройної боротьби тисячі українців, які  по-шевченківськи дивляться  на нинішній стан України та українського народу,  розуміють й беруть  відповідальність за все, що відбувається в нашій державі.

            Розділ І. Кобзар - книга, що врятувала націю.
                                                    /Твори Т.Г.Шевченка/ 
            Цитата: 
     "Як умру, то поховайте 
     Мене на могилі, 
     Серед степу широкого, 
     На Вкраїні милій ... 
     Поховайте та вставайте, 
     Кайдани порвіте 
     І вражою злою кров’ю 
     Волю окропіте" 
                     Т.Шевченко 

Гаряча думка Кобзаря надихала народ на штурм царизму, кликала до боротьби за волю України, додавала сили знедоленому народу і віри у краще майбутнє. Вона і надалі продовжує хвилювати наші серця. Саме тому перший розділ книжкової виставки має назву "Кобзар».

     Яких тільки нема "Кобзарів".  Від півтораметрового до найменшого за форматом - 6 на 5 см.

Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складались на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання. Хоча більшість поезій написані поза межами рідного краю, наскрізно струменить у них світлий образ Дніпра і мріє синя далеч українських степів.

У "Кобзарі" поет висловив,  насамперед самого себе, свою особистість. Від першого й до останнього рядка книга виповнена індивідуальним поетовим почуттям. Тут його, Шевченка, щира й беззахисна у своїй відкритості душа. Тут думки - ним вистраждані, кривди - ним пережиті, тут картини саме його, Тарасового, дитинства. І мова його, і тільки йому властивий тембр голосу.

       Книга від початку і до кінця перейнята вогнем, може найсильнішого поетового почуття:
     Я так її, я так люблю 
     Мою Україну убогу, 
     Що проклену святого бога, 
     За нею душу погублю!

     Саме з цієї любові виросла правдива, вогненна поезія "Кобзаря", саме це ніякими стужами не остуджене синівське почуття й живило той дух протесту, бунтарства, антикріпаччини, яким наснажена Шевченкова книга.

Поезії "Кобзаря" пронизані вірою в незнищенність людини, вірою в те, що людина ніколи не змириться з безправством, рабство ніколи не стане для неї за норму існування.

І досі ця Велика книга промовляє до нас, кличе до активного життя, не думати тільки про "шмат ковбаси", бо ж:
     Страшно впасти у кайдани 
     Умирать в неволі, 
     А ще гірше - спати, спати 
     І спати на волі.

     Власне, найголовніше значення книжки, що автор не дав і не дає своєму народові заснути духовно. Він кличе нас згадати свою історію, часи долі, послідовно відстоює ідею державної самостійності України.
     То що ж це за книга "Кобзар"? 
     У ньому зупинено час 
     Безцінний минулого дар 
     Що житиме вічно для нас!

Шевченкові належить виняткова роль у згрупуванні передових сил української нації, у розвитку й формуванні свідомості українського народу.   "Кобзар" охоче співає минувшину, але спрямований він у майбутнє. З творчістю Шевченка пов’язане становлення нашої літературно мови.

/Буктрейлер  про книгу Кобзар»/
     
        Розділ 2. Провісник майбутнього.
                              /Література про життя і творчість поета/ 
     Цитата: 
     "Він був сином мужика, і став володарем у царстві духа.
Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури."

                                                                                               І.Франко  

У  книгах відомих  літературознавців і критиків  розповідається про життя і творчість Тараса Григоровича. Автори прагнуть охопити весь обшир літературної та громадянської діяльності великого сина України в широкому історичному контексті, розкрити центральне місце Шевченка в усьому національному житті.

Саме зараз, під час війни за наші цінності та ідентичність, важливо належно вшанувати пам’ять про Тараса Шевченка – національного символа України. Адже саме за нашу культуру й історію, а також за вільне майбутнє так самовіддано борються всі українці. Поет завжди надихав нас на перемогу. Його слова «Борітеся – поборете» викарбувані у серці кожного патріота».

 

/Відеофільм «Обличчя української історії – Тарас Шевченко»/
     
        Розділ 3. Хай Дух Шевченка об’єднає нас.
                              /Шевченко в образотворчому мистецтві/ 
     Цитата: 
     "Коли в душі моїй тривога, 
     Коли в душі пекельний щем, 
     Іду до нього, до живого, 
     У Всесвіт віршів і поем..." 
     Ю.Рибчинський

      Щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і стає щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко − велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об’єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну.

Свою Україну любіть,

Любіть її... во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Роки і віки намагаються віддалити Шевченка від нас, а він не піддається, він щодень стає ближчим, дорожчим, зрозумілішим. І щодень потрібнішим... Його поезії можна читати і з трибуни міжнародних форумів, і наодинці з найдорожчою людиною...

Сьогоднішні реалії нібито дозволяють «прочитати» Шевченка заново.

Борітеся – поборете, Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава,

І воля святая!

Із надхмарних висот поет бачить-переживає історичну долю свого народу, зворушено оглядає ще остаточно не сплюндровані острівки рідної країни, які зеленіють, вмиваються «дрібною росою», сподівається, що ніхто їх до тла не зруйнує.

Тарас Шевченко створив новий ритм українського серця, ритм любові і посвяти для своєї Батьківщини. Він заставив Україну дивитися і приймати світ критеріями найбільших історичних подвигів нації. Він розбудив почуття національної гордості. Він запалив українську душу вогнем революції і чинного спротиву проти всіх ворогів України і чин як основу екзистенції нації поставив в основу своєї віри.

 Віра Шевченка була, є і залишиться не згубленою скарбницею національної енергії і відваги, яку черпатимуть всі виконавці його заповіту.       Дух Шевченка просвічував і супроводжав всіх учасників наших визвольних змагань у їх боротьбі. Кожний революційний рух в Україні носив знамена Шевченкового послання, списаного в «Кобзарі». 

Давайте відкриємо  для себе СПРАВЖНЬОГО Шевченка

"Неосвічений кріпак, який не вчився навіть у звичайній школі. Змучений старий дідуган, у кудлатій шапці й кожусі". Такий образ Шевченка нав'язала нам 70-річна радянська пропаганда (мовляв, які символи -- така й нація).

Та кожен українець МУСИТЬ знати, ким був насправді наш Тарас Шевченко.

Він був АКАДЕМІКОМ Імператорської академії мистецтв у Петербурзі!

Створив понад 1300 картин, пейзажів і гравюр.

Був обдарованим скульптором.

Викладав живопис у Київському університеті.

Був успішним і затребуваним художником-портретистом.

Замовити в Шевченка портрет (свій чи членів родини) мали за честь відомі діячі культури, представники найвищої знаті, найшанованіші люди.

Елегантно і зі смаком одягався, але ніколи не соромився свого походження.

Зустрічався й товаришував з найвидатнішими людьми своєї епохи.

• Харизматичний, ерудований, талановитий оповідач, любитель пожартувати, він був «зіркою» культурного товариства Петербурга та Києва.

/ Презентація  Шевченко – художник/

     Розділ 4.Серце поета і музиканта творили в унісоні
                                                    /Шевченко і музика/ 
     
      Цитата: 
     "Наша дума, наша пісня 
     Не вмре, не загине... 
     От де, люде, наша слава, 
     Слава України! 
                           Т.Шевченко 

Оглянувши матеріали тематичної полички "Серце поета і музиканта творили в унісоні", ви дізнаєтесь, що невипадково у поезії Кобзаря образ Дніпра - Славутича, - "діда", "батька", "брата", - могутнього символу краси української землі, зустрічається близько 120 разів, бо у цій найбільшій національній річці нашого народу, в дзеркалі її життєдайних і животворящих вод відбилася вся його тисячолітня історія і культура.

Без неї Шевченко не мислив собі України. Саме тому, мабуть, перші і останні рядки його творчості починаються і кінчаються Дніпром:
        Реве та стогне Дніпр широкий,
        Сердитий вітер завива... /1837/
        ... Дніпро, Україну згадаєм, 
        Веселі селища в гаях... /1861/
     / Звучить пісня "Реве та стогне Дніпр широкий"/

     В історії світової культури чимало прикладів, коли людина виявляє талант у різних видах мистецтва. Поет мав тонкий музичний слух, майстерно співав народні пісні, співав у хорі на засланні. Серед улюблених його пісень були й історичні: про Сагайдачного, Залізняка, Кармалюка та ін. Любив концерти, театри, цінував композиторський талант Дмитра Бортнянського.

Все життя приятелював з видатним композитором і співаком, автором "Запорожця за Дунаєм" Семеном Гулаком-Артемовським, великим українським актором Михайлом Щепкіним та ін.

Все життя поет збирав, записував і вивчав українські народні пісні. "Мою неню, - згадував Білозерський, - Шевченко причарував своїми піснями: ходить, бувало, по залі, заложивши руки назад, нагнувши свою думну голову, голос тихий, тонкий. Мати, було, плаче від пісень його. Улюбленими піснями його були: "Ой зійди, зійди, зіронько", "У Києві на ринку п’ють чумаки горілку", "Ой горе, горе, який я вдався", "Де ж ти доню, барилася".
       Наша дума, наша пісня 
       Не вмре, не загине... 
       От де, люде, наша слава,

Слава України! - так писав Тарас Григорович. На його тексти композитори і написали понад 900 музичних творів найрізноманітніших жанрів.

   Закоханий у Шевченкову поезію М.Лисенко написав низку творів, об'єднаних у сім серій єдиного циклу під назвою "Музика до "Кобзаря" Т.Шевченка". У творчому доробку композитора понад 80 вокальних творів на тексти поета, визначальне місце серед них належить "Заповіту".

     /Звучить  "Заповіт"/

    
     Розділ 5. Кобзар, тебе своїм сучасником звемо.
                                  /Образ поета в сучасній літературі/ 
       Цитата: 
     "Кобзарю! Знов до тебе я приходжу, 
     бо ти для мене совість і закон...” 
                                    Л.Костенко
     
       Звернувши свою увагу на останній розділ виставки "Кобзар, тебе своїм сучасником звемо", Ви побачите ,як багато літературних творів присвячено життю Тараса Григоровича, вивченню його творчої майстерності. 3 цього приводу хочу згадати рядки з поезій відомої української поетеси Ліни Костенко:
     Кобзарю! Знов до тебе я приходжу, 
     бо ти для мене совість і закон ... 
     Кобзарю мій! Поете мій високий!
     А як же ти поезії писав? –
     „Я не писав. Я плакав і сміявся. 
     Благословив і проклинав 
     Сказати правду, мало турбувався, 
     як я при цьому збоку виглядав".  

 

    Вислови інших видатних постатей: 

Є. Маланюк

Не поет – бо це ж до болю мало,

Не трибун – бо це лиш рупор мас,

І вже менш за все – «Кобзар Тарас»

Він, ким зайняло і запалало.

 

О. Вишня

«Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю».

 

Є. Сверстюк

«Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття, наше минуле і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух і пам’ять…».

 

І.Франко

«Коли б мені прийшлося одним словом схарактеризувати поезію Шевченка, то я сказав би: се поезія бажання життя. Свобідного життя, всесторонній, нічим не опутаний розвій одиниці і цілої суспільності, цілого народу, – це ідеал Шевченка, котрому він був вірним ціле життя».

 

Джон Ф. Кеннеді

«Я радий, що можу додати свій голос до тих, що вшановують великого українського поета Тараса Шевченка. Ми вшановуємо його за великий вкладу культуру не тільки України, яку він дуже любив і так промовисто описував, а й культуру світу. Його творчість є благородною частиною нашої історичної спадщини».

 

Максим Рильський

«Народ Шевченка не забуває і ніколи не забуде. Поет живе в серцях свого народу».

 

Павло Тичина

«Сьогодні думи Шевченка є невіддільні від дум нашого народу. І тому народ так часто, так охоче звертається до свого поета. Гуманізм Шевченка, його ставлення до людини, його постійна турбота за пригноблених – як це зараз нам співзвучно!».

 

Павло Грабовський

«Невмирущий дух поета, як і раніше, витає над рідною Україною, невмовкаюче роздається його віще слово і сіє на народній ниві живе насіння оновлення».

 

Олесь Гончаp

«Шевченко – це той, хто живе в кожному з нас. Він – як сама душа нашого народу, правдива і щира...Поезія його розлита повсюдно, вона в наших краєвидах і внаших піснях,у глибинних, найзаповітніших помислах кожного, чий дух здатен pозвиватись».

 

Тарас Шевченко − духовний символ України, наш великий сучасник. До нових і нових поколінь він приходить разом із усвідомленням ними дійсності. Із дитячих літ, неначе святе писання, убираємо ми в душу його полум’яні пророчі рядки. Великий Кобзар і сьогодні незримо присутній у нашому житті, звертається до нас усіх зі своїми безсмертними думами.

 
          Сподіваюсь, що палке слово Великого Сина України не залишило нікого байдужим. Маю  надію, що звернувшись до поличок  книжкової виставки, ви відкриєте щось особисте в поезії Кобзаря.

/ Бук трейлер на прозований твір Тараса Шевченка «Назар Стодоля»/

     Завершити   розмову хочеться словами Василя Симоненка:
     Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
     І голос твій нам душі окриля,
     Встає в новій красі, забувши лихоліття,
     Твоя, Тарасе, звільнена земля.
     У росяні вінки заплетені суцвіття
     До ніг тобі, титане, кладемо.
     Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття
     Тебе своїм сучасником звемо.

Нехай вічно живе Тарас Шевченко – наш великий Кобзар!

/Василь Зінкевич «Шлях до Тараса»/

    

Використані джерела:

 

1. https://vseosvita.ua/library/embed/001y5h-c33c.docx.html
2. https://www.youtube.com/watch?v=IenbkhlC3Uk
3. https://www.youtube.com/watch?v=vvnIV3XxN-Y
4. https://www.knuba.edu.ua/taras-shevchenko-i-suchasnist-vshanovuyemo-vklonyayemosya-pamyatayemo/
5. Василенко О.М. Слухайте голос безсмертний Тараса!// Позакласний час. – 2011. - №2. – с.9 – 12.
6. Гой Н.Б. Шевченкова криниця не міліє.// позакласний час. – 2017. - №2. – с.6 – 7.

Перегляди: 65

Автор: Лідія Костюк

Опубліковано: 28 лютого 2024

Мета: сприяти усвідомленню учнівською молоддю своєї етнічної належності, формувати ставлення до рідної мови, як до національної цінності і виховувати повагу до культури, традицій, історії та мови рідного народу, удосконалювати культуру рідномовного спілкування.

Обладнання: калина, вишиті рушники, портрет Тараса Шевченка.

На сцені розміщені слова, що є епіграфом до виховного заходу:

«Ну що б, здавалося слова…

Слова та голос – більш нічого

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!.. (Т.Шевченко)

Вступне слово бібліотекара. Доброго дня шановні присутні! Сьогодні у нас виховний захід на тему: «Українська мова – мова перемоги». Його підготували для вас  учні  груп №23 та №43.

 21 лютого представники всіх націй і народностей світу відзначають  Міжнародний день рідної мови.

Оксана Забужко «Рідна мова»

 

Мова кожного народу

неповторна і – своя;

в ній гримлять громи в негоду,

в тиші – трелі солов'я.

На своїй природній мові

і потоки гомонять;

зелен - клени у діброві

по-кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову,

колосисту – на віки –

українську рідну мову

в дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

буду всюди й повсякчас,

бо ж єдина – так, як мати,

мова в кожного із нас!

 

І як наголосив наш президент Володимир Зеленський  - “Сьогодні ми маємо чудову нагоду освідчитись у любові до рідної української мови і вкотре належно вшанувати її. Бо українська – це мова свободи й волі, могутня зброя українського народу в боротьбі за нашу незалежність і Перемогу».

Українська мова є національною мовою українського народу й бере свій початок із глибини віків. Вона створювалась зусиллями численних поколінь протягом кількох епох і стала однією з найрозвиненіших мов світу.

 Цією мовою створені багатющі скарби усної народної творчості, написані художні твори світового рівня.

Українська мова відобразила народну мудрість, досвід, сподівання і мрії людей, красу душі й характер українців.

Вона об'єднує наших сучасників і всі попередні покоління, у велику родину - український народ. Тому українська мова і є для кожного українця рідною.

Учень. Згідно з Конституцією України (ст.10) нині українська мова є державною мовою в Україні. Державною мовою признано називати визнану Конституцією або законом основну мову держави, обов'язкову для використання в законодавстві, офіційному діловодстві, судочинстві, навчанні тощо.

 Учень. Тому Конституція України містить важливе положення про те, що держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Учень. З народження ми чуємо лагідні мамині українські колискові. У дитинстві проникаємося неймовірною українською літературою, що завдяки мелодійності й красі лексики дозволяє нам пережити всі події разом з героями творів.

Учень. Дорослими користуємося мовою як щитом, доводячи світу, хто ми є і чого ми варті. Мова протягом усього нашого життя є маркером нашої ідентичності.

Учень. Упродовж багатьох століть українська мова зазнавала значних утисків і заборон від інших держав, які бачили в ній загрозу для своїх намірів поневолення нашого народу.

Зі здобуттям Україною незалежності українська мова отримує статус державної.

 Учень. Топтали мову і душили,
Щоб українець онімів.
Здавалось, не було вже й сили,
Ні пісні доброї, ні слів.

Скалічена, принишкла мова.
Всі думали, що це вже — крах…
Лиш пісня пташки світанкова
Її будила у серцях.

Учень. І мова ніжно розквітала,
Приходила у дивні сни.
І колискової співала
Із першим подихом весни.

Ні, наша мова не вмирала,
Вона боролася й жила.
Як Фенікс — завжди воскресала
І до людських сердець ішла.

І ось вона — державна стала,
Чарівна мова з-поміж мов!
І барвами всіма заграла…
Ніхто цю мову не зборов!

 

Учень. Незважаючи на такі потуги, наша мова збереглася і розвивається. Тепер вона панує в радіо- і телеефірах, на полицях книжкових крамниць, наповнює всесвітню мережу, українською модно звучать сучасні пісні.

Учень. Сьогодні в умовах війни всім нам стало зрозуміло, що українська мова – потужна, промовиста і гостра зброя проти ворога. Українською зараз промовляє дух свободи нашого народу.

Учень. Як тільки загарбницький російський чобіт ступив на нашу землю, чимало українців почали відмовлятися від мови окупанта та агресора.

 У багатьох містах нашої держави активно організовували мовні клуби, гуртки та різноманітні марафони, а з бібліотек і книгарень почали масово викидати російськомовні книги.

Учень. Як  зауважив Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь, українська мова, яка за час свого існування пережила не менше пів тисячі наказів про заборону, вистояла і з 24 лютого 2022 року розпочала свій вирішальний контрнаступ.

 Мова стала не лише засобом комунікації, а й маркером ідентичності, а оборона мовних кордонів – одним з наріжних каменів нашої цілісності та суверенітету.

Учень. Українська нація сформована українською мовою. Саме мова відрізняє нас від інших народів, передусім від росіян.

Вони вже понад три століття намагаються знищити українську мову, бо вона об'єднує своїх носіїв в самостійну, незалежну від них спільноту.

 Якщо зникає мова, зникає й народ, який нею розмовляє. Тому імперія постійно провадила війну з нашою мовою, намагаючись примусити українців зректися її і перейти на російську.

Учень. Охочих після 24 лютого 2022 року  говорити українською  виявилося близько 1,3 мільйона по всьому світові. При цьому наша мова стала популярною не лише в Європі, а й на інших континентах. Іноземці зізнавалися: вчити українську – це вірити в ідею свободи.

        Вони не тільки вчать українську, говорять нею, а й залюбки співають.

Учень. А що вже казати про світових лідерів, які, як і під час візитів в Україну, так і у своїх державах, з поваги і захоплення мужністю українців віддячують нам не лише військовою допомогою, але й щирим словом українською мовою зі своїх вуст.

 Чого лише варте славнозвісне "Добрий день, еврібаді" великого друга України, експрем'єра Британії Бориса Джонсона.

Учень. Свою експансію українська мова продовжила і на культурному фронті. Солов'їна зазвучала у понад 30 країнах світу у місцях надзвичайного культурного та історичного значення: там з'явилося понад 50 україномовних аудіогідів.

Учень. Лети, моя мово, над світом крилато,
На всіх континентах звучи!
Ти гідна визнання: дзвінка і крилата,
У серці людськім не мовчи.

 

Учень. Українська мова – не просто мова спілкування – це національний код, мова з глибокою історією, якою написані писемні тексти від ХІ століття, наголосив доктор філологічних наук, директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко. Саме тому Росія і нищила її віками, втовкмачуючи у голови українців пропаганду про "українську – як мову села", "наречіе" і "видуманий язик". Усе задля того, аби насаджувати свою мову і потім прийти "рятувати" її носіїв.

Учень. Мова – це ж і феномен культури також. Вона стає цікавою для інших тоді, коли є відкритою, живою, розвивається, продукує нові слова, фрази, коли нею смачно розповідають про всі виміри життя.

 

Учень. Наша мова

Щоб розумним й мудрим стати,

Треба рідну мову ЗНАТИ.

А щоб вміти говорити,

Треба рідну мову ВЧИТИ!

Знає кожен з нас чудово —

Не прожити нам без МОВИ.

Учень. Рідна ж мова пелюсткова,

Мудра, світла, СВІТАНКОВА.

І дзвенить щодня і в свято,

Бо вона така БАГАТА.

Учень. І така джерельно-чиста

Наша мова ПРОМЕНИСТА.

Чарівна і калинова

Наша мова ВЕСЕЛКОВА.

В ній такі слова чудові,

Хліб і сіль на РУШНИКОВІ.

Учень. В ній в віках батьки і діти,

Як без мови в світі ЖИТИ?

Понад світом хай лунає,

Хай ніхто НЕ ЗАБУВАЄ

Рідну мову українську,

Мудру, щедру, МАТЕРИНСЬКУ.

Учень. Очільник Міносвіти Оксен Лісовий заявив, що людина є патріотом тієї країни, мовою якої вона розмовляє зі своїми дітьми. Так чинять люди, які хочуть успіху для своїх дітей.

Міністр також подякував усім тим російськомовним, які перейшли на українську.

Українська — наш оберіг. Плекаймо основу основ нашого буття. Наближаймо перемогу!

 

Учень. Розмовляй українською, друже,
Українці – велика нація!
Може, спершу вдається й не дуже,
Але мова – ідентифікація.
Учень. Розмовляй українською, сестро,
Це тепер принципова позиція.
Стільки жертв задля цього принесено,
Стала мова не мовою – крицею!
Учень. Насолоджуйся скарбом лексичним,
Бережи чистоту солов‘їної,
І не лайся, бо це токсично,
Лайка мову вкриває руїнами…
Учень. Розмовляй українською, брате,
Батьківщина на це заслуговує!
Тільки так можна нас об’єднати –
Українською рідною мовою!

                             Вікторія Чорній

 
         Бібліотекар. Дорогі учні! Прислухайтеся до нашої світлої мови, до її надзвичайно чистого і мелодійного звучання. Відчуйте  своїм серденьком її ніжність і ласку, осягніть розумом її величезне, безцінне багатство. Захопіться  і насолоджуйтеся її багатогранною і вражаючою красою. Припадіть  вустами до дзвінкого і чистого мовного джерела, яке б’є з глибин рідної Землі.  

Класний керівник.  Впивайтеся її чарівною казкою. Вдумайтеся в глибинний зміст кожного слова, заставте себе замислитись над складним історичним шляхом, який пройшла рідна мова і зрозумійте  її силу та невмирущість. Пориньте  з головою в усну народну творчість: казки, легенди, думи, билини, приказки, прислів’я, порівняння і ви відкриєте  для себе багатющу і самобутню красу і мудрість душі нашого народу та веселий характер українця, його жартівливу вдачу.

Бібліотекар. Заставте себе мислити і покажіть  свою відданість і патріотизм. Розвивайте  свій інтелект через силу слова, адже по тому, як ви розмовляєте, люди оцінюють ваш  розум, культуру, виховання.

 Класний керівник. Прикипіть  душею до української мови і вивчайте, полюбіть всім серцем, кохайтеся у ній, розмовляйте  нею правильно, вишукано, так, щоб кожному хотілося її знати.

Бібліотекар. Ви живете в Україні і ваша мова — це дзеркало  вашої  душі, її перлина, той неоціненний скарб, без якого людина не може прожити.

Тож, розмовляємо українською, примножуємо її красу та велич!

А зараз давайте оплесками подякуємо  учням  груп  №23 та №43 за активну участь у проведенні заходу.

До побачення. До нових зустрічів.

 

Використані джерела:

1. https://24tv.ua/education/mizhnarodniy-den-ridnoyi-movi-yak-ukrayinska-mova-stala-simvolom_n2259609
2. https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3610534-mova-pid-cas-vijni-stala-zbroeu-v-ukraini-vidznacaut-den-pisemnosti.html
3. https://naurok.com.ua/znachennya-ukra-nsko-movi-yak-derzhavno-v-zhitti-ukra-nsko-derzhavi-ta-gromadyan-zmist-statti-10-konstituci-ukra-ni-5-klas-nush-359044.html
4. https://krasotkina.com/%D0%B2%D1%96%D1%80%D1%88%D1%96/%D0%9C%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%E2%80%94%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%B4%D1%83%D1%88%D1%96.html.

Перегляди: 91